1723 року Рівне придбав представник одного з найбільших польських княжих родів Єжи Олександр Любомирський. Майже 200 років історії міста пов’язані з іменем Любомирських. 

Зал Камерної та органної музики 

м. Рівне, вул. Соборна, 137

Ця будівля була закладена 1858 році з ініціативи тодішнього власника міста Казимира Любомирського, який вирішив побудувати мурований храм замість дерев’яного костелу. Незважаючи на всі зусилля князя будівництво храму тривало аж  до 1899 року і було завершене вже після його смерті. Щоправда крипти, ще недобудованого костелу слугували фамільною усипальницею княжого роду. Після смерті Казимир Любомирський був похований саме тут. У 1927 році проводилися ремонтно-реставраційні роботи, інтер’єри оздоблені вітражами і поліхромним розписом К. Політінського. Після Другої світової війни були демонтовані шпилі завершення і верхній ярус кутових веж. В результаті костел перестав бути найвищою спорудою міста. У 1987 році, після передачі будівлі обласної філармонії відбувся капітальний ремонт котла під зал органної та камерної музики.

Перша електростанція вул. Замкова

м. Рівне, вул. Замкова, 20

У 1911 році Станіслав Любомирський вирішив закласти в Рівному електростанцію, для цього виділив  земельну ділянку поблизу палацу, дуже швидко, вже в 1912 році, в місті з’явилася перша електростанція. Вона працювала на вугіллі за допомогою двох газогенераторних двигунів італійського виробництва потужністю 90 кінських сил кожен. Розташовувалася вона на вулиці Замковій, 20. Потужність електровні була невеликою. Вона освітлювала насамперед напівзруйнований палац Любомирських, чотири військових казарми у військовому містечку, приватні будинки на вулицях Замковій, Директорській (нині 16 Липня), Шосейній (сучасна Соборна), в районі Торгової площі. Влітку 1915 року в розпал Першої світової війни, Рівне опинилося перед загрозою німецько-австрійської окупації. Влада вирішила вивезти на схід те обладнання електростанції, яке можна було вивезти, а яке ні — знищити. Повоєнні буремні революційні роки надовго залишили рівнян без електрики. Нова електровня з’явилася в Рівному в 1934 році на сучасній Князя Володимира.

Місце, де був Палац (Лебединка)

м. Рівне, Парк Молоді

Цілих три покоління рівненської гілки князів Любомирських перебудовували успадкований ними замок князів Несвицьких. Замість фортифікаційної споруди постала велична двоповерхова кам’яна будівля з мансардним дахом, колонами при головному вході, з родовими гербами та візерунчастою ліпниною і розписами на стінах покоїв. Центральний вхід стерегли скульптурні римські воїни. Разом із садово-парковою зоною він перетворився на палацовий комплекс у стилі пізнього барокко, який сучасники називали найвеличнішою магнатською резиденцію на Волині. На жаль, в ХХ ст. палац було повністю зруйновано, а на його місці було зведено стадіон.

Краєзнавчий музей 

м. Рівне, вул. Драгоманова, 19

1835 року князь Фридерік Любомирський звернувся до Київського учбового округу Російської імперії з проханням про відкриття у Рівному гімназії. А щоб мотивувати чиновників від освіти, пообіцяв виділити земельну ділянку на якій звести за власний кошт будівлю гімназії, а на додачу передати ще дві муровані будівлі, із вже наявних у власності князя,  для потреб гімназії. Після отримання згоди на відкриття гімназії в Рівному князь розпочав будівництво. У 1839 році гімназія розпочала свою роботу у Рівному, перетворивши місто на освітній центр Волині.

Оранжерея

м. Рівне, вул. Драгоманова, 17

До 1839 року цей будинок був оранжереєю, що входила до будівель палацово-паркового ансамблю. Тут вирощували квіти та тропічні рослини, якими оздоблювали банкетні зали палацу. Коли ж в місті відкрилась гімназія, Фридерік Любомирський перебудував оранжерею в житловий будинок, де розмістились вчителі гімназії.

Парковий флігель

Це невеликий мурований будинок входив до комплексу будівель палацу і слугував помешканням для князівського садівника. З відкриттям гімназії його було передано в користування учбового закладу, і тут оселився директор гімназії. А вулиця на якій розмістився будинок тоді називалась – Директорська.

Палацик “На гірці”

м. Рівне, Парк культури та відпочинку імені Т.Г.Шевченка

На початку ХІХ ст. князі з великого палацу переїхали в менший заміський маєток – Палацик на Гірці. Будинок і парк довкола були власністю князівської родини до 1939 року. З приходом радянської влади його націоналізували, а князівську родину виселили. Через кілька років маєток було зруйновано. Зараз на його місці знаходиться туристично-розважальний комплекс Таємниці підземелля Рівного.

В’язниця

м. Рівне, вул. Соборна, 16

У вересні 1939 року місто Рівне було зайняте радянськими військами. Через декілька днів князя Адама Любомирського було заарештовано і ув’язнено. Через 4 місяці в цій в’язниці у 1940 році загинув  останній рівненський князь.



Перейти до вмісту

1723 року Рівне придбав представник одного з найбільших польських княжих родів Єжи Олександр Любомирський. Майже 200 років історії міста пов’язані з іменем Любомирських. 

Зал Камерної та органної музики 

м. Рівне, вул. Соборна, 137

Ця будівля була закладена 1858 році з ініціативи тодішнього власника міста Казимира Любомирського, який вирішив побудувати мурований храм замість дерев’яного костелу. Незважаючи на всі зусилля князя будівництво храму тривало аж  до 1899 року і було завершене вже після його смерті. Щоправда крипти, ще недобудованого костелу слугували фамільною усипальницею княжого роду. Після смерті Казимир Любомирський був похований саме тут. У 1927 році проводилися ремонтно-реставраційні роботи, інтер’єри оздоблені вітражами і поліхромним розписом К. Політінського. Після Другої світової війни були демонтовані шпилі завершення і верхній ярус кутових веж. В результаті костел перестав бути найвищою спорудою міста. У 1987 році, після передачі будівлі обласної філармонії відбувся капітальний ремонт котла під зал органної та камерної музики.

Перша електростанція вул. Замкова

м. Рівне, вул. Замкова, 20

У 1911 році Станіслав Любомирський вирішив закласти в Рівному електростанцію, для цього виділив  земельну ділянку поблизу палацу, дуже швидко, вже в 1912 році, в місті з’явилася перша електростанція. Вона працювала на вугіллі за допомогою двох газогенераторних двигунів італійського виробництва потужністю 90 кінських сил кожен. Розташовувалася вона на вулиці Замковій, 20. Потужність електровні була невеликою. Вона освітлювала насамперед напівзруйнований палац Любомирських, чотири військових казарми у військовому містечку, приватні будинки на вулицях Замковій, Директорській (нині 16 Липня), Шосейній (сучасна Соборна), в районі Торгової площі. Влітку 1915 року в розпал Першої світової війни, Рівне опинилося перед загрозою німецько-австрійської окупації. Влада вирішила вивезти на схід те обладнання електростанції, яке можна було вивезти, а яке ні — знищити. Повоєнні буремні революційні роки надовго залишили рівнян без електрики. Нова електровня з’явилася в Рівному в 1934 році на сучасній Князя Володимира.

Місце, де був Палац (Лебединка)

м. Рівне, Парк Молоді

Цілих три покоління рівненської гілки князів Любомирських перебудовували успадкований ними замок князів Несвицьких. Замість фортифікаційної споруди постала велична двоповерхова кам’яна будівля з мансардним дахом, колонами при головному вході, з родовими гербами та візерунчастою ліпниною і розписами на стінах покоїв. Центральний вхід стерегли скульптурні римські воїни. Разом із садово-парковою зоною він перетворився на палацовий комплекс у стилі пізнього барокко, який сучасники називали найвеличнішою магнатською резиденцію на Волині. На жаль, в ХХ ст. палац було повністю зруйновано, а на його місці було зведено стадіон.

Краєзнавчий музей 

м. Рівне, вул. Драгоманова, 19

1835 року князь Фридерік Любомирський звернувся до Київського учбового округу Російської імперії з проханням про відкриття у Рівному гімназії. А щоб мотивувати чиновників від освіти, пообіцяв виділити земельну ділянку на якій звести за власний кошт будівлю гімназії, а на додачу передати ще дві муровані будівлі, із вже наявних у власності князя,  для потреб гімназії. Після отримання згоди на відкриття гімназії в Рівному князь розпочав будівництво. У 1839 році гімназія розпочала свою роботу у Рівному, перетворивши місто на освітній центр Волині.

Оранжерея

м. Рівне, вул. Драгоманова, 17

До 1839 року цей будинок був оранжереєю, що входила до будівель палацово-паркового ансамблю. Тут вирощували квіти та тропічні рослини, якими оздоблювали банкетні зали палацу. Коли ж в місті відкрилась гімназія, Фридерік Любомирський перебудував оранжерею в житловий будинок, де розмістились вчителі гімназії.

Парковий флігель

Це невеликий мурований будинок входив до комплексу будівель палацу і слугував помешканням для князівського садівника. З відкриттям гімназії його було передано в користування учбового закладу, і тут оселився директор гімназії. А вулиця на якій розмістився будинок тоді називалась – Директорська.

Палацик “На гірці”

м. Рівне, Парк культури та відпочинку імені Т.Г.Шевченка

На початку ХІХ ст. князі з великого палацу переїхали в менший заміський маєток – Палацик на Гірці. Будинок і парк довкола були власністю князівської родини до 1939 року. З приходом радянської влади його націоналізували, а князівську родину виселили. Через кілька років маєток було зруйновано. Зараз на його місці знаходиться туристично-розважальний комплекс Таємниці підземелля Рівного.

В’язниця

м. Рівне, вул. Соборна, 16

У вересні 1939 року місто Рівне було зайняте радянськими військами. Через декілька днів князя Адама Любомирського було заарештовано і ув’язнено. Через 4 місяці в цій в’язниці у 1940 році загинув  останній рівненський князь.