Театр урочисто відкрився другого лютого 1908 року за участі вистав “Гейша” та української постановки “Вечорниця”. Ця подія стала великим подією для провінційного Рівного. Протягом двох років містяни з цікавістю стежили за будівництвом театру і, нарешті, в день відкриття вирушили до нього, щоб побачити його внутрішній світ. Відкриття театру відзначилося аншлагом, а сам театр вражав своєю красою. За свідченнями того часу, це була одна з найгарніших будівель в старому Рівному, яка відзначалася стилем модерн (зокрема, багато будинків на Гоголівській відзначалися цим стилем), та була облаштована за новітніми технологіями того часу.

Театр розташовувався на місці сучасного “Народного дому” за адресою Петлюри, 1. На той час рівненський театр вважався одним із найкраще обладнаних театральних приміщень на всій Волині. Зал налічував 400 місць, включаючи 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балконів і 3 ряди галереї. До партеру ведли кам’яні сходи вниз, оскільки він розташовувався нижче рівня ґрунту, дозволяючи збільшити простір залі. Це рішення було обрано для уникнення обмежень на висоту будинків в місті, які тоді забороняли зводити споруди вище двох поверхів.

Театр славився чудовою акустикою, що дозволяло чути акторів із будь-якої точки зали, включаючи задні ряди і галерею. Театр Зафрана швидко став не лише першим постійним театром у Рівному, але й здобув популярність як улюблене місце для відпочинку та зустрічей рівнян. Він став центром культурного життя міста протягом першої половини ХХ століття. Театр також став місцем проведення головних міських урочистостей. Різні гастрольні колективи змагалися за можливість виступити на його сцені, привертаючи велику увагу рівнян. Артисти із Петербурга, Москви, Києва та Житомира вражали глядачів своїми виступами. Тут співав Михайло Донець, майбутній перший народний артист УРСР, який, на жаль, пізніше став об’єктом репресій радянською владою. Театр Зафрана був також місцем творчості трагіка Мамонта Дальського та блиску примадонни імператорських театрів, Ольги Демидової. Тут виступав і відомий рівненський художник і викладач Георгій Косміаді, який не лише грав у численних виставах, але й творив декорації.

Сам власник театру, Лейб Зафран, описував своє створіння як концертний зал, і в 30-і роки він передбачив його переобладнання у кінотеатр. З того часу тут можна було не лише переглядати театральні вистави, але і насолоджуватися всіма найпопулярнішими кіноновинками. Навіть при існуванні декількох кінотеатрів у місті в ті роки, заклад Зафрана вирізнявся і залишався без конкуренції.

У ніч на 9 липня 1944 року, під час бомбардування, будівля театру отримала пряме попадання в центр, що спричинило зруйнування несучих стін. Попри величезне бажання громадськості відбудувати приміщення, міська будівельна комісія визнала його таким, що не підлягає відбудові і вже у 1950 році на місці театру виросло приміщення “Облпроекту”, перший поверх якого віддали під місцеву філію Всесоюзного товариства “Знання”, за часів Незалежності будівля стала Народним домом, якою залишилася і дотепер.