Симон Васильович Петлюра (10.05.1879 -25.05.1926 рр.) – видатний український державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил. Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 р. – 10 листопада 1920 р.). 14 жовтня 2001 року урочисто відкрито пам’ятник – погруддя Симону Петлюрі (перший в Україні). Ім’ям Симона Петлюри названа одна з центральних вулиць. Автори пам’ятника – скульптори П. Подолець, В. Шолудько, В. Стасюк та архітектор Т. Мельничук.

Голова Директорії, Головний Отаман військ і флоту УНР.

“Я вірю і певний, що Україна, як держава, буде. Може, не зразу такою великою, як нам хотілось би, але буде. Думаю я, що шлях для Української Державности стелиться через Киів, а не через Львів. Тільки тоді, коли Українська Державність закріпиться на горах Дніпра і біля Чорного моря, тільки тоді можна думати, як про реальну річ, про збирання українських земель, захоплених сусідами”, – писав він до Юрія Гуменюка у 1926 році.

Перейти до вмісту

Симон Васильович Петлюра (10.05.1879 -25.05.1926 рр.) – видатний український державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил. Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 р. – 10 листопада 1920 р.). 14 жовтня 2001 року урочисто відкрито пам’ятник – погруддя Симону Петлюрі (перший в Україні). Ім’ям Симона Петлюри названа одна з центральних вулиць. Автори пам’ятника – скульптори П. Подолець, В. Шолудько, В. Стасюк та архітектор Т. Мельничук.

Голова Директорії, Головний Отаман військ і флоту УНР.

“Я вірю і певний, що Україна, як держава, буде. Може, не зразу такою великою, як нам хотілось би, але буде. Думаю я, що шлях для Української Державности стелиться через Киів, а не через Львів. Тільки тоді, коли Українська Державність закріпиться на горах Дніпра і біля Чорного моря, тільки тоді можна думати, як про реальну річ, про збирання українських земель, захоплених сусідами”, – писав він до Юрія Гуменюка у 1926 році.