Георгій Петрович Косміаді (1886 – 1967) – художник, педагог, архітектор. Народився на Кавказі в м. Нальчик, навчався в Тифлісі і Баку, був учасником Першої світової війни. З 1916 р. жив і працював у Рівному, де викладав малювання у багатьох навчальних закладах міста. В 1940 році вимушений був залишити Україну і виїхати до Німеччини. Помер у Гамбурзі.

Художник залишив тисячі живописних полотен, значна частина яких тепер є в колекціях рівненських музеїв.

Пам’ятний знак відкрито 29 червня 2017 р. Автор: скульптор М.Сівак.

У Рівному Косміаді викладав малювання. Ось що відмічала газета «GłosNarodu» у червні 1923 р. з нагоди виставки робіт дітей і власних картин Георгія Косміаді: «Оригінальною є система навчання, яка

полягає у збудженні в учнів самостійності ж не тільки у компонуванні орнаменту (рослинного, лінійного і т. п.), а також на розвитку відчуття кольору. Те, що ми можемо бачити на виставці, породжує почуття гордості за ті малярські здібності, які має польська молодь зі східних рубежів, депевну роль відіграють впливи народної творчості, візантійські традиції». Отож, уже на початковому етапі діяльності Георгія Петровичі в Рівному громадськість відмітила найхарактернішу рису творчості — органічне переплетення західних і східних традицій, на засадах якої ґрунтував художник і свою педагогічну методику.

Декоративні візерунки зі східними і західними художніми мотивами, розроблені учнями Георгія Петровича у рівненських навчальних закладах у 1920—1930-х рр., використовували сілезькі і щецинські ткачі для оздоблення тканин.

В міжвоєнні 20—30-ті рр. ХХ ст., проживаючи в Рівному, Георгій Петрович Косміаді завдяки таланту педагога і художника зайняв гідне місце в поліетнічному середовищі міста. Жителі Волині і польська влада з пошаною віднеслися до його праці, а учні передавали йому свою любов і захоплення. Ймовірно, це були найщасливіші його роки життя. а. Із відомих на сьогодні документів, за нашими підрахунками, Г. Косміаді разом зі своїми учнями у волинський період життя брав участь у майже 30 виставках. 

Варто також підкреслити те, що Георгій Косміаді — чи не єдиний художник того часу, який доповнював музикою свої виставки.