Будівля розташована у західній частині міста, на території, що примикає до колишнього військового містечка межі XIX-XX століть.

Розбудова його інфраструктури у міжвоєнний період розпочалась на початку 1920-х рр., коли Рівне у складі Волинського воєводства увійшло до складу Другої Речі Посполитої.

Будинок споруджено до 1935 р. (ймовірно, в 1923-1931 рр.) як обʼєкт громадського призначення – Будинок солдата (польською – Dom Zotnierza), для проведення дозвілля військовослужбовців 21-го полку Надвіслянських уланів, який дислокувався у місті у 1920-30-х рр.

Впродовж періоду після Другої світової війни використовувався як гарнізонний будинок офіцерів Радянської армії.

3 початку 1990-х рр – до сьогодні – приміщення використовуються для потреб приватного бізнесу. Частина приміщень пустує. Будинок має складну конфігурацію в плані: до центрального прямокутного блоку по чотирьох кутах примикають наближені до квадратів прибудови, до кожної з яких веде окремий вхід. Між вказаними прибудовами симетрично до головної осі розташовуються одноповерхові частини будівлі, накриті односхилим дахом.

Архітектурно-стилістичне вирішення відтінює характеристичні тенденції польської міжвоєнної архітектури 2-гої половини 1920-х років, зокрема, віддзеркалює національно-романтичний стиль. Це виявляється у створенні симетричної композиції об’єму та використанні елементів неоренесансної та неокласичної архітектури.

Протягом радянського періоду будівлю було частково перебудовано. Перед головним входом був доданий тамбур, в якому інтегровані спарені колони, які підтримують балкон. Також ззаду будівлі було зведено одноповерховий додаток для потреб будинку офіцерів.