Місто Пересопниця, княжа столиця південно-західного Погориння, відіграло визначну роль в історії України X–XV ст. як її політичний та культурний центр.

Вперше Пересопниця згадується на сторінках Літопису Руського 1149 року як центр Погоринської волості та посідає одне з чільних місць серед населених пунктів стародавньої Русі.

Упродовж ста років була центром однойменного князівства, що належало родині Рюриковичів. Після монголо-татарської руйнації Пересопниця, разом із навколишніми землями, входила до складу Галицько-Волинської держави – Королівства Руського.

У 1505 році польський король Олександр віддав Пересопницю у володіння Федору Чорторийському, після чого поселення належало роду Чорторийських ще 268 років.

На рубежі XIV-XV століть Пересопниця, як політичний центр округи, поступово занепадає. Про минулу велич міста, після втрати міського статусу у XV – першій половині XVII ст., свідчив тільки розташований тут чоловічий монастир Різдва Пречистої Богородиці. Впродовж 1557-1561 рр. у монастирі було написано Пересопницьке Євангеліє. Ця книга – визначна пам’ятка української ренесансної культури та своєрідний символ державності – Президенти України приймають присягу, тримаючи руку на Пересопницькому Євангеліє.

Нині тут діє Культурно-археологічний центр, що складається з  археологічного музею, музею української Першокниги Пересопницького Євангелія, музею-скансену “Княже місто”.

Громадським транспортом: з автовокзалу Рівне автобус Рівне-Сухівці щоденно о 12:10

Власним транспортом: село Пересопниця Рівненського району, вул. Вербова 22