Колишній гарнізонний костел збудований у 1934-1938 роках. Засоби на будівництво були зібрані старанням Міністерства Військових Справ, офіцерами та солдатами Надвіслянських Уланів, князя Януша Радзівіла та сенатора Скоковського. Збудований за проєктом варшавського архітектора Вітольда Чечотта-Данілевича, є одним з найбільших римо-католицьких храмів Волині. Незабаром, у вересні 1939 року, святиню замкнули, а згодом, почали використовувати не за призначенням. Спочатку там були стайні для коней, кінотеатр, пізніше, розділивши храм на два поверхи: на першому розмістили спортзал, а на другому – управлінські приміщення. Внизу, містилися декілька майстерень та меблевий магазин. 

Храм розташований в західній частині міста поруч з військовим містечком (сформоване на межі XX-XIX ст.) та Будинком солдата (ковніра).

Відомо, що у відкритті костелу взяв участь Волинський воєвода Генрик Юзевський.

Будівля є досконалим зразком архітектури польського конструктивізму 1930-х років. Загальна композиція обʼєму задумана як динамічна система, і кульмінаційним пунктом є масивна башта-дзвіниця. Основу плану будівлі складають притвор, три нави головного залу, що розділені між собою чотиригранними стовпами, видовженого вівтаря, завершеного півциркульною апсидою. Кругле вікно над головним входом нагадує готичне вікно-розу. Костел має стримане оздоблення: гладка цементна штукатурка підкреслює вишуканість і лаконічність брили.

Після 1939 р. і протягом радянського періоду 1944-1991 рр. храм був пристосований для різних потреб. Використовувався Міністерством оборони СРСР як конюшня, після Другої світової війни – як склад військового гарнізону, фільмобаза, фільморемонтна майстерня, військово-спортивний зал. У 1991 році костел та прилеглі території повернули Римо-католицькій парафії святих Петра та Павла.